Традиція збирання трав, листя та квітів, що мають високу концентрацію ефірних масел та життєво важливих речовин, дійшла до нас ще з давнiх давен. Наші предки таким чином продовжували собі віку, лікували хвороби та негативні стани, знімали біль та активізували природні ресурси організму.

Звичайно, що за сотні років рослинність та екологія зазнали змін, проте традиції називають вічними саме тому, що в їх основі лежить надбання та мудрість не одного покоління, яка, безумовно, буде актуальною і сьогодні.

Мудрість народу як основа для інноваційний досліджень

Не зважаючи на глобалізацію все частіше медики та лікарі кажуть про важливість для людини споживання локальних овочів, фруктів, природних вітамінів, мікроелементів, білків, жирів, що сформувалися під дією певного клімату, певної температури та усіх інших чинників, в яких народилася та живе сама людина.

Це той випадок, коли «вдома і стіни лікують», адже дійсно кожен регіон України славиться своїми місцевими стравами, особливими овочами та фруктами, грибами, духмяними травами, а ще цілющими рослинами, на основі яких покоління українців готували не тільки чай, що чудово насичає, зігріває та зцілює душу, але й настоянки та розтирки, чудодійні властивості котрих підтверджені науково та є національною спадщиною.

Ці рослини знають всі: Ромашка польова, полин, чорнобривці, барвінок, мати-й-мачуха, шавлія, кропива, звіробій, календула, м’ята та меліса та багато інших.

Коли збирати трави

Вважалося правильним збирати трави з певною метою, наприклад, якщо жінка чекала дитину, тоді на початку травня вона мала збирати квіти, трави та листя дерев з жіночими назвами, якщо чекала дівчинку, тобто: яблуня, липа, материнка, душиця; і з чоловічими, якщо за всіма ознаками то мав би бути хлопчик: дуб, звіробій, глій, деревій тощо. Маючи ціль, людина подумки заговорювала ті трави на певну мету: аби дитинка, що буде купатися у цих відварах, була здоровою, мала міцний сон та гарний апетит, тощо.

Але не всі рослини досягають максимуму розкриття своїх властивостей у травні, скоріше це стосується листя дерев та перших квітів, бо ж недарма за легендою на Івана Купала хлопці й дівчата мали шукати квітку папороті, адже саме повне цвітіння є ознакою того, що рослина готова віддати всю свою цілющу силу. Тож варто придивитися до рослини та дізнатися більше про її життєвий цикл, перш ніж використовувати її для самолікування.

До речі, милування рослинами та спостереження за ними також використовувалось нашими предками як найкращий антистрес.

Заготовляємо найдухмяніший чай

Отже, якщо Ви впевнені в своїх знаннях про цілющі трави, та вмієте розрізняти їх з-поміж інших, вирушаємо на зелене «полювання»:

  • Зрізати траву краще в сухий день, при максимальному цвітінні квіток, для цього можна використовувати садові ножиці, або гострий ніж
  • Після цього трави варто просушити, для цього ми або розкладаємо всю сировину на дерев’яній дошці, або полотняній ряднині, або можна її порізати до розміру, який буде зручно заварювати
  • Сушити траву треба не під прямими сонячними променями, а в тіні, в сухому місці, періодично помішуючи її, аби не запріла
  • Зберігати сушені трави рекомендуємо в полотняних мішечках, що дихають, в темному сухому місці.

Все добре в міру, тому дотримуйтесь загальноприйнятих дозувань при заварюванні чаю та смакуйте справжній чай з цілющих українських трав, насолоджуючись кожним ковтком. Всім здоров’я!